Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: комплексні заходи для забезпечення об’єктивності та доброчесності

Конфлікт інтересів виникає у ситуації, коли приватний інтерес державного службовця може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття ним посадових рішень або на виконання службових повноважень. Це одна з найбільших загроз ефективності та доброчесності публічної служби.

Адже конфлікт інтересів призводить до прийняття упереджених, необґрунтованих або навіть незаконних рішень. Він може слугувати ґрунтом для різноманітних корупційних діянь - зловживання владою, неправомірної вигоди, підкупу тощо. А отже, порушує права і законні інтереси громадян, дискредитує державні органи, завдає шкоди суспільним інтересам.

Саме тому ефективне запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є невід’ємною умовою належного врядування, прозорості та підзвітності влади. В Україні ці процеси регламентуються профільним антикорупційним законодавством, зокрема, Законом “Про запобігання корупції”.

Цей Закон визначає основні способи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в органах влади. Йдеться про такі заходи:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляд обсягу посадових обов’язків особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Втім, застосування цих заходів є можливим лише за умови виявлення та доведеності конфлікту інтересів. Тож вкрай важливі попереджувальні механізми. Це, передусім, послідовна робота з виявлення приватних інтересів посадових осіб, збір та аналіз відповідних декларацій.

Не менш дієвим є навчання та роз’яснення правил етичної поведінки державних службовців. Адже для запобігання конфліктам інтересів ключовим є усвідомлення самими посадовцями відповідних корупційних ризиків та обізнаність щодо можливих шляхів їх мінімізації.

Саме для досягнення цих цілей Національне агентство запобігання корупції видає спеціальні Методичні рекомендації щодо запобігання конфлікту інтересів на державній службі. Вони містять докладний покроковий алгоритм оцінки та самостійного визначення конфлікту інтересів державними службовцями.

Окрема увага в документі приділена застосуванню “зовнішнього контролю” як дієвого способу запобігання впливу приватних інтересів. Йдеться про контроль з боку безпосереднього керівника або спеціально уповноважених структурних підрозділів за діями підлеглого, щодо якого є ризики конфлікту інтересів. 

Не менш дієвим є інструмент індивідуальних консультацій, які надає НАЗК на запит посадовців чи органів влади. В Методичних рекомендаціях містяться чіткі інструкції, як правильно підготувати такий запит для отримання авторитетного роз’яснення щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів в конкретній ситуації.

Окремо в документі приділено увагу особливостям запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Адже в умовах війни кількість корупційних ризиків значно зростає через масштабні державні закупівлі, перерозподіл ресурсів, повноважень та фінансів.

Отже, оновлені Методичні рекомендації НАЗК є вкрай необхідним і своєчасним інструментом системної протидії корупційним практикам в українських органах влади. Вони формують комплексний алгоритм дій посадовців та керівників державних органів для мінімізації ризиків виникнення конфлікту інтересів та ефективного реагування у випадку його виявлення. А тому є запорукою прийняття об’єктивних, прозорих та суспільно відповідальних управлінських рішень.

 Ознайомитись із ними можна у Базі знань НАЗК (розділ “Конфлікт інтересів”)