На які активи не поширюються державні гарантії та звільнення від відповідальності під час одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Нещодавно в Мирноградській державній податковій інспекції відбувся черговий сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія». Темою спілкування стали питання державних гарантій та звільнення від відповідальності під час одноразового (спеціального) добровільного декларування.

 Фахівець розповіла, що одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року

            Фахівець звернула увагу на те, що згідно з законодавством, державні гарантії та звільнення від відповідальності не поширюються:

            на активи, здобуті внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, крім кримінальних правопорушень, щодо сплати податків як фізичною особою чи фізичною особою – підприємцем), щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов’язкових платежів, якщо злочин пов’язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; на активи фізичної або юридичної особи, набуття яких містить ознаки кримінального правопорушення;

            валютні цінності, права вимоги та грошові кошти, позичені третім особам, що відображені в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, у разі встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, порушення декларантом встановлених законодавством умов розміщення валютних цінностей у банківських або інших фінансових установах, відсутності договору позики між декларантом та юридичною особою та/або нотаріального посвідчення договору позики між декларантом та іншою фізичною особою, відсутності відповідного документа, що підтверджує право вимоги.