Чи визнаються контрольованими операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) резиденту/нерезиденту від нерезидента/резидента?

опубліковано 28 жовтня 2024 о 09:30 Розділ: Новини

Шановні платники! Головне управління ДПС у Донецькій області нагадує, що серед пріоритетних заходів Національної стратегії доходів до 2030 року є удосконалення системи оподаткування в Україні за напрямом трансфертного ціноутворення. В рамках інформаційної кампанії щодо впровадження реформ та управління змінами продовжуємо публікації роз’яснювальних матеріалів з цього питання.

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) безоплатно надані товари, роботи, послуги це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, операції з безоплатної передачі товарів, надання робіт (послуг) прирівнюються до продажу таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом першим п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі – НП(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (абзац перший п. 21 НП(С)БО 15).

Згідно з п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі – НП(С)БО 16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 НП(С)БО 16).

Пунктом 7 НП(С)БО 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З урахуванням зазначеного, оскільки операції з безоплатного отримання від нерезидента товарів (робіт, послуг) враховуються у складі доходу резидента, а операції з безоплатного надання товарів (робіт, послуг) нерезиденту – у складі витрат резидента згідно з правилами бухгалтерського обліку та впливають на фінансовий результат до оподаткування, і як наслідок на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, то такі операції визнаються контрольованими за умови, якщо вони здійснюються з нерезидентами, визначеними у п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, а також за умови досягнення критеріїв, встановлених п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.