Про порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки

Головне управління ДПС у Донецькій області, опубліковано 08 вересня 2021 о 08:36 Розділ: Місцеві новини

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема встановлено граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земельних ділянок.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), але такий розмір має бути не меншим, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством, що регулює суспільні відносини щодо оренди землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

• для земель загального користування — не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;
• для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;
• для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Стаття 277 Податкового кодексу України передбачає, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі:

• не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області;
• для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області;

За земельні ділянки, що знаходяться в постійному користуванні суб’єктів господарювання (окрім державної і комунальної форми власності) — в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому якщо сума річного платежу за договором оренди землі є меншою, ніж сума платежу, визначена п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, то річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету, не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.

Якщо розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, є нижчим від встановленого п. 288.5 ст. 288 Кодексу, орендарю слід звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, з приведення його у відповідність.

Крім того, відповідно ст. 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земель підлягає індексації.

Коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, нa який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угiдь, земель населених пунктів тa іншиx земель несільськогосподарського призначення, розраховується відповідно до п. 289.2 Податкового кодексу України , станом на 1 січня поточного року. Цей коефіцієнт застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної у технічній документації.