Щодо визнання заборгованості безнадійною

Головне управління ДПС у Донецькій області, опубліковано 29 грудня 2015 о 09:29 Розділ: Консультації для юридичних осіб

Відповідно до пп. «ґ» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПКУ) у редакції, що діяла до 01.09.2015 безнадійна заборгованість – заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб). Така заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживає кредитор, не призвели до її стягнення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 №655-VIII (далі Закон №655-VIII) внесено зміни до пп. «ґ» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме до безнадійної заборгованості відноситься прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

Застосування норм Закону №655-VIІI згідно з пунктом 1 розділу II "Прикінцеві положення" починається з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування. Закон №655-VIII було опубліковано – 12.08.2015 у виданні "Голос України" №147 та набрав чинності – з 01.09.2015.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 01.09.2015 пп. «ґ» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 не містить норму відповідно до якої безнадійною визнається заборгованість, для стягнення якої  кредитором мають застосовуватися відповідні заходи, щодо стягнення дебіторської заборгованості передбачені законодавством України.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період, згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 30.10.2014 за №1365/26142 (далі - Наказ №879), у бухгалтерському обліку передбачено проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Відповідно до пп. 7.2 п. 7 розділу ІІІ Наказу №879 при інвентаризації усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. У окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились нез'ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Під час проведення інвентаризації дебіторської заборгованості перевіряються розрахунки щодо правильності та обґрунтованості сум та дотримання строку позовної давності (пп. 7.3, 7.4 п.7 розділ ІІІ Наказ №879).

Підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств (п.8 розділ І Наказу №879).

Таким чином, підприємства що знаходяться на тимчасово окупованій території не звільняються від проведення інвентаризації, тому для віднесення дебіторської заборгованості до безнадійної, по підприємствам контрагентам, що знаходяться на тимчасово окупованій території, буде можливе при підтверджені реальності заборгованості, а отже після забезпеченні безпечного та безперешкодного доступу до фінансової інформації підприємства контрагента.